Виктор ЯНУКОВИЧ. Персональный информационный сервер | Виктор Янукович: "На зло мы ответим не злом, а справедливостью"

Володимир Оболонець [13.07.2007 16:35] [ ответить ]

Експресія
– Що є життя?! – Суцільна круговерть,
Яку на зльоті зупиняє смерть.
Ще гірше, якщо ти життя не бачив,
У кріпаках до сивини кріпачив,
У мареві, у літеральнім сні,
Із сяйвом в недосяжній далині,
Де вільний ти і від життя й від себе,
У злеті вільнім досягаєш неба.
– Що є поезія?! – Моя життєва проза,
Знеболювального мізерна доза,
Щоб не боліло.Та в душі щемить…
Ще мить – злітаю вище, й наче спить,
Ще мить – та біль заснув, а може вмер,
Ще мить – та біль себе самого зжер…
І тиша. Спокій. Час писати знову,
Між серцем та душею ту розмову,
Яку підслухати є сенс лише мені.
У день буремний, у бентежнім сні,
Паперу аркуш, ручка під рукою
– Нехай воркочуть, а слова рікою,
Зливаються у віршів водоспад,
Спадаючий на виступів каскад,
Та змочують поета спраглу душу…
Ізнов болить! – Та все ж писати мушу,
Щоб не боліло ні мені й нікому,
Не ставлю крапки, знову ставлю кому,
Та кидаюсь в обійми водоспаду,
Від болю й спраги зцілити громаду,
Яка вже стогне, молить, кличе – Отче!...
А серце ниє та так жити хоче…
Та не дають печерні троглодити,
За те, що відмовляюсь догодити,
За те, що я насмілився писати
– Мене кусати! Кров із мене ссати!
– Отруїтесь! Бо ви того не їли,
Що їсть народ – ви власноруч труїли.
– Що є поезія?! Це ліки для душі.

20.03.1007 року 90

Володимир Оболонець [13.07.2007 16:30] [ ответить ]

Безгрішна правда

Не зійдуться два береги,
Не в шані прикра звістка.
Якій свекрусі до снаги
Ще й праведна невістка?!
----------
Не думав, не гадав простак,
Що праду хтось осудить!
Та вмився правдою, ще й так,
Що й досі мене нудить!
----------
За те, що подзвонив таки,
У редакційні двері.
За те, що розписав думки,
На білому папері.
----------
Усі страждання, увесь біль,
Душі моєї крила,
Гидотна редакційна міль
Зневагою покрила.
----------
Ця гола правда – срамота!
Кому вона потрібна?
–Якщо вона не золота,
Та навіть і не срібна!...
----------
Бажаєш друк – жени бабло.
Розцінки ще торішні.
Нам зрозуміло, що це зло,
Але ми не безгрішні.

Даруйте! – Думку іншу мав!
Спиніть торгівлю жваву.
Я не за гроші віршував,
Бо прикро за державу!
----------
Нам байдуже – чи це брехня,
Чи твори ці хороші!...
Тягніть, хоч без зубів коня,
Аби бринчали гроші!
----------
Сучасна праведність в ціні!
Волай, хоч «Харе Крішна»…
Але не байдуже мені,
Бо правда є безгрішна!
----------
Безгрішна й праведна мораль,
Бо правда ріже вуха!
Як пасічник нікчема й враль
– Така і медовуха!

25.02.1007 року

84

Володимир Оболонець [13.07.2007 14:43] [ ответить ]

Энурез
(политическое пописивание)

Вызывает интерес
Депутатский энурез.
Поливают из обреза
Наш технический прогресс.

Наш описаный вассал
Написал «Универсал»
И своим большим писалом,
Что написал – подписал.

Госбюджет – большой сосуд,
Те сосут, другие – ссут…
Успокаивает суд
«То, что ссут – не унесут».

Дивная бюджет посуда,
Нехудеющий сосуд,
Только людям из сосуда
Достается то, чем ссут.

Никчему нам плебесциты,
Чтобы знать, кто ссыт в сосуд
– Крысы те, чьи рожы сыты,
Накрысятничали – ссут.

Обмочилась вся страна
От морали писуна.
Кровососы, где сосут,
Там, как правило, и ссут.

Моралист конечно хочет
Написать, не ссыт, а мочит.
Мораль смысла не меняет,
Где нассали – там воняет.

28.05.1006 года

55

Володимир Оболонець [13.07.2007 14:41] [ ответить ]

Атас! Об этом для тебя лично -
Реалії та фекалії
( Відраза на заяву Ю.Тимошенко, завалити Україну власною курятиною та паливом)

Син до батька прибігає,
Скаржиться дитина,
Каже – Васька ображає!
Каже – я скотина!
Сам надзюрив в наш пісочок,
Ще й в мою дрезину…
Каже – зробить кілька точок
З продажу бензину.
Все те лапає руками,
Все це бачать люди!...
Українцям, каже, з нами
По три бакси буде!
Ще нагадив біля хати,
Де в нас зерносховище.
Каже – Буду відкривати
Газове родовище!
Йому пику я намулив,
Ненавиджу плаксів!
Верещить, щоб люди чули,
– Газ по десять баксів!
Що тут москалю порадиш?!
–Не каліч дитини!
Як і сам усюди гадиш,
Дочекаєш днини…
Вскочимо в халепу разом,
Схаменешся сісти,
Хрін змастиш „бензином”й „газом”,
Та примусиш їсти!

11.07.1005 року 27

Володимир Оболонець [13.07.2007 13:44] [ ответить ]

Діалог відпочиваючого
по мобільному телефону
( Нажаль вчасно написана гумореска не прийшлась до душі вітчизняним телеканалам)
Алло! Кумасю! Поклич-но Васю.
Де він? У дворі? – А я на морі!
Поклич. Благаю, бо дещо маю.
Стучить в моторі? – А я на морі!
Василь! Як справи? Які забави…
Тхір у коморі?! – А я на морі!
Скажи Одарці – я з нею в сварці…
Вона в конторі? – А я на морі!
Як твоя жінка? Дзищить як бджілка?
А ти в докорі… – А я на морі!
Алло! Васильку! Зажди на хвильку,
Шепни й Федорі, що я на морі!
В хліві корова, знов сіно, дрова,
Й «Деснянські зорі» – А я на морі!
Як бізнес? Чуєш? Що? Грип? – Жартуєш!
Всі кури хворі? – А я на морі!
Не сидь на ганку. Біжи до банку.
Вже все в офшорі? – А я на морі!
В Верховній Раді Мороз у зраді?
Хоч Вігі й Торі! – А я на морі!
А де, скажи-но, моя дружина?
В бармена Борі?! – А я на морі!
Мої хороші! Вам винен гроші?
Так то ж у спорі – А я на морі!
Облиш ці жарти й розкрий всі карти.
Содом в Гоморрі – А я на морі!
То як це сталось – сім’я розпалась?
Все , як в фольклорі! – А я на морі!
Зажди Маруся. Зараз зберуся.
Як в хаті горе – яке там море!

– Чоловік швидко вистрибує з надувного човна, витягує за руку, не помічену досі, молодицю та вибігає зі сцени, розмахуючи мобілкою.
14.07.1006року 33

Володимир Оболонець [13.07.2007 13:42] [ ответить ]

Оболонець жартує

З народного гумору (анекдот)
Чорнослив від „бзику”

У Вакули, комбайнера,
Натура – що трактор!
А натура чи манера –
То другий характер.
Жінка раком тре підлогу,
Господарка файна,
А він гримає з порогу
– Відверни комбайна!
Затулила – не пролізти.
Маю поспішати.
Треба швидко попоїсти,
Та у поле, жати!
Жінка тихенько шепоче
– Спить дитя в колисці!
Бери борщ, як їсти хочеш,
Вареники в мисці...
Звечоріло. Лягли спати.
Кіт влігся до кицьки...
І Вакула гей чіпати
До ноги, до цицьки.
– Визрів колосок! Не спиться!
Розвертай комбайна!
Треба, поки колоситься,
Змолотить негайно!

жінці й чоловіку

– Не стягай з мене сорочку,
Бо я хочу спати!
По одному колосочку,
Марно розвертати!
Плине ніч. Вже жінка хоче...
В хаті повна тиша,
Тільки кицька щось муркоче,
Та пищить десь миша.
– Просинайся! Гей, Вакула!
Не збуди синочка!
Я комбайна розвернула,
Давай колосочка!
– Щоб ти ночі не доспала,
Морочиш роками!...
Я, допоки розвертала,
Змолотив руками!
– Отакої жінко маєш!
Сиве вже волосся...
Поки грієш, розвертаєш
– Сиплеться колосся !
Кохаймося! Без кохання
Збідніє родина!
Шануймося! Без єднання
Слабша Україна!

19.08.1005року 32

Володимир Оболонець [13.07.2007 13:35] [ ответить ]

– Не бути бабці у дівках,
Бо час минув, років багато.
Стару сорочку у дірках,
Вже не одягнете на свято…
Нажаль

Нажаль – проблеми не нові,
Байдужість спонукає біди.
Якщо хвороба в голові –
Не зволікайте на сусіди.
----------
Нажаль – вже звикли до наруги,
Терплячі та пустоголові.
В сумних піснях все більше туги,
Бо у волів й пісні волові.
----------
Нажаль – забули бідолаги,
Той жах імперського ярма,
Той голод, Соловки, Гулаги…
Нажаль! Бо й свідків вже нема.
----------
Нажаль – людина має вади:
Брехати, красти, неробити…
Один негідник із громади –
Усю громаду поганьбити.
----------
Нажаль – не навчений, не вмію,
Словами стерилізувати –
Зрубав би дещо цьому змію, Що непристойно й називати.
----------
Нажаль – не сталось, як хотілось,
Той дзвін був склом, а не кришталь…
Занедбане, вже засмерділось,
А сила праведних Скрижаль,
В нового зрадника! – Нажаль!

22.11.1006 року 73

Володимир Оболонець [13.07.2007 13:32] [ ответить ]

Логотип

На Майдані у споруди,
Недільної днини,
Дискутують бідні люди
Про права людини.

Збираються біля камер,
Та, про всяк випадок,
Там вартує чорний Hummer,
Пильнує порядок.

В нас міліція з народу,
Та звички єдині –
За звитягу, у нагороду,
Гума б’є по спині.

Керувати у Данили
Доручили Яні,
Аби бійки не вчинили
«Бандерлоги» п’яні.

Верещить баба Параска…
Втомиться – танцює.
Як за Ющенко – Будь ласка!
Як ні – відлупцює.

Ленін у кепці,у звичній позі,
Роздає поради:
– Революція в облозі!
Всім на барикади!

Дід старенький вередує,
Штиркає у скроні…
– Янукович нагодує!
Він у нас «в законі»!

Та верзуть, як по копірці,
Одна й та ж промова.
За хвилину – по п’ятірці,
По копійці слово.

Та відомо в лохотроні,
Як у бублику – дірка.
Хоч блищить на мікрофоні
Яскрава п’ятірка.

Схаменіться, люди милі!
Це ж снодійне зілля!
– Та ревуть народні хвилі,
З власного безсилля.

– Дайте вірша зачитати!
Пані благородна!
В мене і слова, й цитати,
Й музика – народна.

Враз окинула придірко,
Із верху – до низу…
В неї логотип – « П’ятірка»,
А у мене – «Тризуб».

На Майдані, у споруди,
Недільної днини,
Дискутують бідні люди
Про права людини.

18.12.1006 року ( – Після повернення з Майдану, похід до якого спровокував Данило Яневський)
79

Володимир Оболонець [13.07.2007 13:30] [ ответить ]

Безгрішна правда

Не зійдуться два береги,
Не в шані прикра звістка.
Якій свекрусі до снаги
Ще й праведна невістка?!
----------
Не думав, не гадав простак,
Що праду хтось осудить!
Та вмився правдою, ще й так,
Що й досі мене нудить!
----------
За те, що подзвонив таки,
У редакційні двері.
За те, що розписав думки,
На білому папері.
----------
Усі страждання, увесь біль,
Душі моєї крила,
Гидотна редакційна міль
Зневагою покрила.
----------
Ця гола правда – срамота!
Кому вона потрібна?
–Якщо вона не золота,
Та навіть і не срібна!...
----------
Бажаєш друк – жени бабло.
Розцінки ще торішні.
Нам зрозуміло, що це зло,
Але ми не безгрішні.

Даруйте! – Думку іншу мав!
Спиніть торгівлю жваву.
Я не за гроші віршував,
Бо прикро за державу!
----------
Нам байдуже – чи це брехня,
Чи твори ці хороші!...
Тягніть, хоч без зубів коня,
Аби бринчали гроші!
----------
Сучасна праведність в ціні!
Волай, хоч «Харе Крішна»…
Але не байдуже мені,
Бо правда є безгрішна!
----------
Безгрішна й праведна мораль,
Бо правда ріже вуха!
Як пасічник нікчема й враль
– Така і медовуха!

25.02.1007 року

84

Володимир Оболонець [13.07.2007 13:24] [ ответить ]

Без неї – нічого у світі не є?
(цій моїй загадці 33-роки)

Без неї – нічого у світі не є?
Для неї є рима, що гримає!
– Усе, що смердить та повітря псує,
Саме не живе та мені не дає,
Якщо офіційної не визнає
– Мою неодмінно отримає!
----------
Девіз комуністів – «Ні кроку назад!»
Позаду Москва, їх столиця.
Загін аферистів державників –«ЗАД»,
По суті – червона сідниця.
----------
Язик брехунів чорний й довгий, як фрак.
Дослівно відомі тиради.
Помилки сімейні – життєвий є брак.
Помилки в політиці – зради!
----------
Не вірте словам – на словах меценат,
Як в березні крига – не криця.
Потопить усіх, як сліпих кошенят,
«Русяво-ізраїльська киця»!
----------
Не вірте тому, хто у торбі несе,
В імперській обгортці гостинець.
– Не жид, не москаль Україну спасе.
Лише патріот – УКРАЇНЕЦЬ!
02.03.1007 року

85

Володимир Оболонець [13.07.2007 13:22] [ ответить ]

Про яйця

На крихкій «Свободі слова»
Вчора виникла розмова –
Хто брудніший у кабміні,
Помаранчеві, чи сині?!

Йшла відверта перепалка,
Перекрутка й перепхалка –
Хто із них перепели,
Ну, а хто перепили?!

Хто є перші, а хто другі.
Чиї справи недолугі.
В кого яйця є чистіші –
Ті правдивіші й чесніші.

Визначайтесь небайдужі –
Де, коли, в якій калюжі,
Забруднили, як змогли,
Власну честь перепели?

Випийте пани водички,
Мізки курячі та звички…
Як під себе все гребти –
Яйця не уберегти!

03.02.1007 року

83

Володимир Оболонець [13.07.2007 13:21] [ ответить ]

Українська правда – не російська
( Враження від передачі «Свобода слова» з участю поетів)

– Я не бажаю, щоб мене перекладали,
Бо крик на пісню не перекладеш.
Душа – не сіно, щоб її перекидали,
Хоча від сліз вона змокріла теж.
-------------
Вона болить, не може не боліти,
Як від укусів скаженілих псів,
Зневаги політичної еліти,
До творчої еліти всіх часів.
-------------
Коротич, Євтушенко, Яворівський
– Їх твори і сучасні і пророчі,
Та крик рязанський у відлунні – львівський,
Якщо не затуляти вуха й очі.
-------------
Однак, я зауважу маргіналу
– На краї середини не знайдете,
Бо тільки мовою орігіналу,
Якщо не сприймете – крик не перекладете!

17.03.1007 року (1год.55хв.)

Володимир Оболонець [13.07.2007 13:16] [ ответить ]

Середньовіччя

Що то з нашим головою?!
Як могло те статися?!
З Клейнодами й Булавою,
Хіба ж можна гратися!
----------
Знов прийшла гетьманщина,
Відновилось панство,
Для народу – панщина,
Для панів – гетьманство.
----------
Крадькома повідкривали
Офшори та трасти,
Щоб ті руки, що не крали,
Могли вільно красти.
----------
Спричинили штучну кризу
У барі «П’ять копійок»,
Мліють з власного стрептизу
Біля владних стійок.
----------
Конституція несхвальна,
Однобічні КЗОТи.
Проституція ж загальна,
Хто не йме роботи.
----------
Держбюджет зполосували,
Як нудисти нудять…
Ми ж за них голосували
– Хіба ж їх осудять!
----------
На валах побудували
З мармуру фортеці.
Вочевидь засумували
По дубу й смереці.

Янучари міць гартують,
Глумляться хАзари,
Ще й на півдні бешкетують,
Мов голі, татари.
----------
Повбирались пани знову
В благородні хутра,
Затьмарила й рідну мову
Владна Камасутра.
----------
Їхнє завтра – то учора,
Збодуна обличчя.
Промайнув Содом й Гоморра,
Йде середньовіччя.
----------
Попогрались ми без тями,
Треба й міру знати
– Любих друзів з москалями
Узашийок гнати.
----------
Від своїх панів та мерів
Регіт, аж до неба.
Нам заїзжих гастролерів
І даром не треба.
----------
Забирайся лже-месія
На власні терена.
Україна – не Росія,
Циркова арена.
----------
Розсуди нас, Боже правий!
– На все твоя воля.
Чи на те в нас є Держава,
Чи така нам доля?!

18.10.1006 року
68

Володимир Оболонець [13.07.2007 13:13] [ ответить ]

– Борімось за волю, за щастя та долю, Не слід покладатись на чийсь постулат,
Бо в нас є країна, кохана, єдина,
В коханні вагатись не в праві солдат.

Я не вбивав,
але мені болить!
Життя бринить на волосинці,
А обрусілі українці,
Як бджоли у вулику гудуть,
Та все ж, на панщину ідуть.

На боротьбу з самим собою,
Бо переможець той, хто встояв,
Собі в обличчя плюючи,
Аби раділи паничі...

Бо вони є міліонери,
А спадок Стуса та Бандери
У злиднях має гарувати?
Щоб вижити не мають й спати?!

Бо вже і свині полягали,
По темряві, як нелегали,
Не за понюшку тютюну,
На працю йдуть, як на війну.

Панів війна – то веселуха,
Локшину вішати на вуха,
Та руйнувати почуття
Дорогоцінного життя.

Я не вбивав, як був солдатом,
Напалмом пік у роті ТРОТ,
Та присягав і бути катом
Велить присяга та народ. Брудні слова казати мушу,
Бо на війні – як на війні,
Але не дам плювати в душу
Ні Україні ні мені.

Вогонь в душі полум’яніє,
Вік для солдата – не стіна,
Та серце від образи ниє,
Бо ще не зкінчилась війна.

На плечі вкину одностроя,
Та на коліна не сповзу,
Кого не спалить моя зброя,
Того зубами загризу.

Не розчавлю – живцем зарию,
Щоб не лишилося й взірця,
За чисте поле від пирію,
За чисті душі та серця.

Голодні на землі – ліниві,
Сліпці, байдужі й до війни…
Ти не приймак на рідній ниві
– Шануй її та борони.

Від крадія, нероби злого,
Від супостата панича…
Не маєш зброї – бери слово,
Воно гостріше від меча.

Як ти за волю України,
Якщо біль душу попелить
– Не зволікай в житті ні днини,
Та захищай, якщо болить.

Ставай у стрій, служи Вітчизні,
Як рідній матері, сповна!
Національності в нас різні,
Та Україна в нас одна!

04.10.1006 року 65

Володимир Оболонець [13.07.2007 13:06] [ ответить ]

Не понаслышке

Я с украинским языком Знаком не понаслышке.
И все, что происходит здесь,
Не трудно мне понять
– Тем, кто с моралью не знаком,
Пора засесть за книжки,
Умерить собственную спесь,
Чтоб после не пенять.

Столкнулись русская волна
Та українська хвиля,
Мгновенно вспенилась вода
И закипело море…
Намокнем все, хлебнем сполна,
Солененькой до шпиля!
Бывалым горе – не беда,
Да вот народу – горе!

Крепи швартовы на узлы!
Не время верить в сказки,
Тех, кто от дурости поднял
Исскуственно цунами.
Они в политике – козлы,
Как погремушки в связке,
Кто честь на деньги поменял
– Штрейкбрехер между нами.

Лихие времена грядут,
Как в шторм на кранцах танцы,
Уже промокли докости
Народы в половодье…
На Украине не пройдут Имперские засланцы.
Нам мир спасти, а не пасти
Козлиное отродье.

10.10.1006 года

Володимир Оболонець [13.07.2007 13:05] [ ответить ]

Середньовіччя

Що то з нашим головою?!
Як могло те статися?!
З Клейнодами й Булавою,
Хіба ж можна гратися!
----------
Знов прийшла гетьманщина,
Відновилось панство,
Для народу – панщина,
Для панів – гетьманство.
----------
Крадькома повідкривали
Офшори та трасти,
Щоб ті руки, що не крали,
Могли вільно красти.
----------
Спричинили штучну кризу
У барі «П’ять копійок»,
Мліють з власного стрептизу
Біля владних стійок.
----------
Конституція несхвальна,
Однобічні КЗОТи.
Проституція ж загальна,
Хто не йме роботи.
----------
Держбюджет зполосували,
Як нудисти нудять…
Ми ж за них голосували
– Хіба ж їх осудять!
----------
На валах побудували
З мармуру фортеці.
Вочевидь засумували
По дубу й смереці.

Янучари міць гартують,
Глумляться хАзари,
Ще й на півдні бешкетують,
Мов голі, татари.
----------
Повбирались пани знову
В благородні хутра,
Затьмарила й рідну мову
Владна Камасутра.
----------
Їхнє завтра – то учора,
Збодуна обличчя.
Промайнув Содом й Гоморра,
Йде середньовіччя.
----------
Попогрались ми без тями,
Треба й міру знати
– Любих друзів з москалями
Узашийок гнати.
----------
Від своїх панів та мерів
Регіт, аж до неба.
Нам заїзжих гастролерів
І даром не треба.
----------
Забирайся лже-месія
На власні терена.
Україна – не Росія,
Циркова арена.
----------
Розсуди нас, Боже правий!
– На все твоя воля.
Чи на те в нас є Держава,
Чи така нам доля?!

18.10.1006 року
68